ДНЗ "Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну"

КРАВЕЦЬ

Кравець – фахівець із пошиття одягу.

Коротка історія професії

Перші кравці з’явилися в Древній Греції в III ст. до н.е. і працювали вони у майстернях. Проте, особливий статус ця професія отримала приблизно в XV ст., коли зародилося поняття «мода». Згодом намітилася і спеціалізація кравців: одні шили плащі, інші – чоловічі костюми, треті – жіночі сукні, інші – решту необхідного одягу. Весь одяг переважно виготовлявся на замовлення. В спеціальних книгах були зібрані зразки різних модних кроїв. Ці збірки матеріалів дозволяли кравцям шити одяг точно по фігурі клієнта, допомагали у виправленні певних недоліків.

Покращив якість і швидкість пошиття одягу винахід першої системи крою («система третини», 1818 р.), згодом масштабної системи, а з часом і пропорційно-розрахункової. Також, розвитку кравецької справи сприяла поява перших паперових викройок (1820-і рр., фірма «Сміт» в м. Лондоні ) та перехід у 1863 р. їх виробництва на індустріальну основу (американська фірма «Баттерік»).

Важливим етапом у розвитку кравецької справи було заснування у 1841 р. в Парижі школи крою «Гер-Лавінь» з майстернею, яка згодом перетворилася на знамениту школу моди «Esmod» – Вищу школу мистецтва і техніки моди. Пізніше А.Лавінь винайшов власну систему крою, бюст-манекен для шиття і гнучку сантиметрову стрічку.

Справжню революцію у виробництві одягу зробив винахід в 1830 р. швейної машини: Бартелемі Тимоньє отримав патент на швейну машину і відкрив першу у світі автоматизовану швейну фабрику. Зараз батьком швейних машин човникового стібка вважають американця Еліаса Хоу, який 10.09.1846 р. отримав патент на машину, що виконувала шов із швидкістю 300 стібків за хвилину. Але, дослідження щодо виготовлення швейної машини продовжувалися. І найуспішніше це вийшло у Ісаака Мередіта Зінгера. Так у 1851 р. світ побачив нову швейну машину «Singer».

За минулі сотні років сталися значні зміни в світі моди і в мистецтві кравецької справи. Так, на зміну ручним роботам прийшли швейні машини, з’явилися нові і досконалі тканини та фурнітура; одяг став зручнішим. Але і досі кравецька справа залишається мистецтвом, тому що вона створює унікальний одяг, окремий стиль для кожної людини.

Отже, цю професію можна з впевненістю назвати однією із найдавніших та найсучасніших, бо потреба в кравецьких послугах існує постійно, оскільки вона несе красу у світ.

Характер роботи

Кравець – творча та популярна професія у сфері надання послуг населенню. В професії кравця можна виділити ряд спеціалізацій: спеціаліст з пошиття верхнього та легкого одягу, виробів із шкіри і хутра тощо.

Кравець виготовляє за індивідуальними замовленнями швейні вироби різного призначення і для різних категорій населення; переробляє вироби; бере участь у створенні нових моделей. Під час своєї діяльності кравці використовують швейні машинки; голку; нитки; наперсток; сантиметрову стрічку; різець; тканину; крейду; ножиці; лекала; праску.

Умови роботи

Праця кравця належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кравцями можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку.

Трудова діяльність кравця здійснюється в спеціалізованих приміщеннях, які обладнані робочими місцями, оснащені швейними машинами та іншими необхідними пристроями, забезпеченими технічною документацією. У приміщеннях, де працюють кравці, повинні бути створені умови, які виключають виробничий травматизм з метою уникнення механічних ударів, порізів, проколів, опіків, уражень електричним струмом і дії інших травмуючих факторів.

Ринок праці

Попит на фахівців з кравецької справи на ринку праці є високим.

Повинен знати: асортимент одягу, сучасну технологію виконання ручних,

машинних, волого-теплових операцій на різних видах матеріалів; вимоги державних стандартів, технічних умов до виготовлення швейних виробів; умовні позначення і крейдяні знаки на деталях виробів після примірок, відновлення крейдяних ліній та позначок; назви деталей крою, вимоги до їх якості; конструкцію та складові частини деталей виробів вказаного асортименту; швейні матеріали, їх призначення, основні властивості; призначення та властивості клейових матеріалів; будову і призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу; правила експлуатації швейного обладнання, види та призначення приладів малої механізації; способи лагодження одягу; етапи підготовки виробу до примірок; дефекти готових швейних виробів, причини їх виникнення, заходи з попередження та способи їх усунення. Основи образотворчої грамоти.

Повинен вміти: виготовляти швейні вироби (халати, нічні сорочки, піжами, сукні, блузи, спідниці на підкладці, брюки чоловічі та жіночі без підкладки та на підкладці, чоловічі сорочки, жилети, жакети, піджаки, плащі, куртки, демісезонні пальта та напівпальта) за індивідуальними замовленнями або в бригаді з розподілом праці; виконувати всі види ручних робіт; виконувати всі види волого-теплових робіт з використанням сучасного обладнання (з виконанням операцій декатування, відпарювання, зняття лас); з’єднувати машинними строчками деталі виробу (на універсальному та спеціальному швейному обладнанні); обробляти крайовими швами зрізи деталей; оздоблювати вироби строчками, додатковими деталями та фурнітурою; обробляти петлі ручним або машинним способами, пришивати ґудзики; готувати вироби до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці; проводити лагодження швейних виробів середньої складності з використанням машинних та ручних робіт; виконувати та читати ескіз моделі; усувати неполадки в роботі швейного устаткування; чистити вироби в готовому вигляді.

Освітня підготовка. В професійно-технічних училищах, які готують фахівців з кравецької справи, провідними навчальними дисциплінами є: спецтехнологія, конструювання, моделювання та художнє оформлення одягу, спецмалюнок, обладнання, матеріалознавство. Поряд з вивченням цих дисциплін учні освоюють загальноосвітні дисципліни. Основам професійних знань, професійних вмінь та навичок учні оволодівають в навчально-виробничих майстернях.

Медичні обмеження

Кравцем може працювати практично будь-яка здорова людина, але недоцільно опановувати цю професію людям, які мають певні протипоказання :

• захворювання органів зору, зорові розлади (косоокість, дальтонізм, зниження гостроти зору);
• захворювання хребта (сколіоз та ін.);
• захворювання і опорно-рухового апарату;
• психофізіологічні захворювання;
• захворювання серцево-судинної системи та гіпертонічна хвороба;
• захворювання легень;
• захворювання шкіри;
• захворювання слуху.

Вимоги до індивідуальних психологічних особливостей

«Кравець може не тільки розкроїти тканину, він може перекроїти душу людини, посіяти в ній добро, правду, любов, людяність, щирість, правдивість, шляхетність, доброзичливість, милосердя, а зневіру відігнати геть».

Перспективи

Навчаючись в професійно–технічному навчальному закладі професії кравця, учні набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності.

Під час проходження виробничої практики на фабриках, приватних підприємствах швейної галузі учні вдосконалюють свою професійну майстерність, набувають нових знань та навичок. Крім того, під час практики роботодавці мають нагоду оцінити професійний рівень молодих фахівців і запропонувати їм після закінчення навчання робочі місця.

Загалом, згідно із статистичних даних, ймовірність працевлаштування після навчання за професією «кравець» складає близько 90%. Сьогодні фахівець з кравецької справи не залишиться без діла, оскільки якщо не в будній день, то принаймні до свята багато хто мріє про створення своєї особистої неповторної сукні чи оригінального костюму.

Споріднені професії

Спорідненими професіями фахівця з кравецької справи є: швачка; модельєр-конструктор; технолог; закрійник; майстер виробничого навчання.

ЗАКРІЙНИК

Закрійник – майстер, який допомагає обрати фасон моделі одягу  відповідно до тенденцій моди, індивідуальних особливостей фігури, віку і зовнішності замовника, а також пошивних властивостей тканини; здійснює розкрій матеріалів відповідно до зроблених  вимірів для пошиття чи ремонту одягу.

З історії професії

Виготовлення одягу — одне з найдавніших ремесел.

З давніх часів уміння шити вважалося як чоловічим заняттям, так і жіночим. І якщо найпростіше штопання носків і пришивання комірців чоловіка відкидали категорично, то високе мистецтво творити моду за всіх часів визнавалося заняттям, гідним сильної статі. Саме з одягом була пов’язана мода багато сторіч, бо одяг – це самий популярний предмет побуту. Розвиток моди – це активне, живе, постійне суспільне прагнення до нового. І більше всього на цьому шляху модникам і модницям допомагали люди, що зробили голку й нитку своєю професією.

Звичайно, всі вважають, що процес створення милої кофточки або стильного пальто зі шматка тканини – виняткова справа рук кравця, однак так відбувається тільки в домашніх умовах. На виробництві ж існують три професії, тісно взаємозалежні, але розрізняються по обов’язках, – швачка, кравець, закрійник.

Характер роботи

Закрійник повинен володіти точним окоміром (лінійним, об’ємним), доброю зорово-руховою координацією, розвиненою просторовою уявою, доброю довгостроковою і оперативною пам’яттю, умінням розподіляти увагу і концентрувати її в умовах перешкод, а також толерантністю до численних контактів, володіти навичками ділового спілкування і здатністю конструктивно сприймати критику на свою адресу.
         Закрійник повинен знати:
– основи конструювання і розкрою, технологію розкрою, пошиття та ремонту виробів;
– призначення та властивості матеріалів, що використовуються;
– сучасні напрями моделювання;
– кращий досвід роботи за професією;
– правила охорони праці.
         Основними завданнями закрійника є:
– вибір фасону виробу відповідно до тенденцій моди, індивідуальних особливостей фігури, віку і зовнішності замовника, пошивних властивостей тканини;
– ремонт одягу;
– створення моделі одягу.

Умови роботи

Закрійник працює стоячи і сидячи з великим навантаженням на опорно – рухову систему та на очі, втім вже зараз закрійники у своїй діяльності починають використовувати комп’ютер­ну техніку з метою побудови креслень викройок, виготовлення лекал, моделювання одягу, зберігання інформації. Можна прогнозувати, що у недалекому майбутньому комп’ютер стане таким же неодмінним інструментом в праці закрійника, як зараз ножиці та сантиметр.

Ринок праці

Кравці мають можливість працювати на швейних підприємствах відкритого та закритого типу (наприклад, у Херсонській області –  ООО «Таврія Стиль»,  ХУВП «Утог»,  ПрАТЦШФ «Юність»)  та ательє (наприклад, у Херсоні – ПП  «Натуся» , ПП «Військове ательє» та ін.)

Освітня підготовка

 В Херсонській області підготовку кваліфікованих робітників професії «Закрійник» на базі отриманої професії  «Кравець» здійснює:

ДНЗ «Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну»;

 Медичні обмеження

Професія закрійника протипоказана людям, які страждають:

• захворюванням легенів;
• захворюванням серцево-судинної системи;
• гіпертонічною хворобою II стадії;
• психічними розладами;
• слабким зором (гострота зору з корекцією нижче 0,8 на кращому і нижче 0,5 на гіршому оці);
• дальтонізмом;
• порушеннями опорно-рухових функцій, особливо кистей рук;
• судинними захворюваннями кінцівок;
• органічними ураженнями центральної нервової системи;
• епілепсією;
• захворюваннями шкіри.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей

• схильність до творчої діяльності,  постійний інтерес до нового;
• здатність легко відмовлятися від стерео­типів, звичного способу мислення, шукати нові варіанти, нові шляхи вирі­шення задач;
• ви­сокий рівень переключення і розподілу уваги;
• емоційна стійкість, постійна змобілізованість;
• готовність до соціальних контактів,привітність, добро­зичливість.

Перспективи

Особи, що закінчили професійно-технічні навчальні заклади, мають повну загальну се­редню освіту, можуть продовжити своє на­вчання у вищих навчальних закладах.

Після закінчення технікуму можна стати технологом, інституту — інженером-технологом, художником-модельєром.

Крім того, випускники училища можуть навчатися в Київському університеті технологій та дизайну та Харківській інженерно-педагогічній академії.

Досвідчені закрійники можуть займатися індивідуальною трудовою діяльністю, очолювати приватне мале підприємство. Випускники училищ очолюють швейні підприємства, ательє.

Споріднені професії

• швачка,
• кравець,
• закрійник – модельєр.