ДНЗ "Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну"

З історії професійно-технічної освіти Херсонщини

Історія професійно-технічної освіти Херсонщини ведеться ще з другої половини XIX століття. Тоді по всій Російській імперії, переважно за ініціативи регіональних земств, створювалися ремісничі та сільськогосподарські училища. Одним з перших у 1884 році було відкрите Архангельське ремісниче училище, що мало два відділення: теслярсько-столярне та ковальсько-слюсарне. Тоді кількість учнів цього навчального закладу налічувала лише 19 учнів, а вже на початку XX століття робітничі професії одночасно здобували понад 60 молодих людей.

Заради справедливості слід додати, що раніше на Херсонщині, ще 1873 року, при земських школах була організована низка ремісничих класів. До них набирали дітей селян i городян, які вивчали виключно робітничу справу, причому за кошти батьків та частково за фінансування земства, а загальноосвітні предмети були взагалі вилучені з освітнього процесу.

Промисловість імперії набирала обертів i потребувала все більше кваліфікованих робітників. Збереглися історичні документи, які підтверджують, що на 1901 рік у нашому Таврійському краї існувало одне реальне училище з 250 учнями та одне сільськогосподарське училище, де навчалося 195 учнів. Ще за чотири роки у Херсоні відкрито чотирикласне ремісниче училище, що готувало токарів, слюсарів, ливарників та ковалів. Освіту здобували діти віком від 13 до 16 років.

З початком   громадянської війни, країні вже було не до освіти. Безперервно змінювалася влада, представники якої нав’язували своє бачення загальноосвітнього процесу та підготовки робітників для промисловості. Значну увагу освіті почали приділяти лише з 1920 року. Щоправда, професійна освіта ще мала вузьку спеціалізацію. Нова влада створювала школи фабрично-заводського учнівства (далі – школи ФЗУ), котрі, разом із ремісничими училищами, стали прототипами сучасних професійно-технічних училищ.

Одним з перших кроків була організація у 1920 році на базі Херсонського чотирикласного ремісничого училища професійної школи з дворічним терміном навчання, а через два роки внаслідок реорганізації навчальний заклад став називатися професійною школою з трирічним терміном навчання. А ще згодом на її базі створили технікум механізації та експлуатації тракторів, сільськогосподарських машин. Отже, i в ті часи приділялося надзвичайно багато уваги реорганізації системи ПТО, аби її вдосконалити, привести у відповідність до вимог тодішньої сучасності.

У роки непу професійно-технічна освіта, розвивалася автономно й була пристосована до соціальних потреб держави та регіону. Разом із професією випускники здобували загальну освіту. Однак із політичним згортанням нової економічної політики, ініційованим Сталіним, ця автономія припинилася.

У 1923 році сталося реформування народної освіти, було створено Херсонський окружний відділ освіти, якому підпорядковувалися й навчальні заклади з професійним нахилом. А незабаром у Херсоні стали відкриватися школи швейного, теслярського, слюсарного, ковальського, ливарного ремесел. Слідом за ними – торгово-кооперативна школа та профтехшкола сільського машинобудування. Не забували й про те, що Херсон – портове місто з давніми традиціями суднобудування. Того ж 1923 року запрацювали школа учнівства на водному транспорті та школа в приміщенні райкультводу. Учні останньої шліфували навички професії на виробництві й у майстернях Держпароплавства. Через рік прийняли 30 ociб до класу юних юнг та 33 – до класу судномеханічної спеціальності. Навчали майбутніх суднових машиністів та корпусників-котельників.

При заводі iм. Петровського в 1925 році теж організували навчальний заклад – школу ФЗУ, де готували ковалів, ливарників, столярів, токарів. А перед самою Великою Вітчизняною війною на її базі відкрили ремісниче училище №3. Готували робітників i для сільськогосподарської галузі. 1929 року на колишніх землях графа Мордвинова, поміщика Фальц-Фейна, інших заможних хуторян запрацювала землефабрика.

Загалом професійно-технічні навчальні заклади Херсонщини 1930-х років готували кадри тільки для своїх галузей промисловості й таким чином задовольняли їх потреби в кваліфікованих робітниках. Згідно з Указом Президії Верховної Ради «Про державні трудові резерви СРСР» молодь мобілізувалася до ремісничих училищ. Були й перегини у цій політиці: учнів позбавляли паспортів або свідоцтв про народження, аби вони не втікали з училищ i навіть ув’язнювали за такі дії та порушення дисципліни терміном до одного року. Ці кроки влади, звісно ж, не сприяли пропаганді робітничих професій, ганебно впливали на їх престижність серед молоді. Щоправда, указ скасували, та лише через 15 років.

Під час Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 pp.) ремісничі училища та школи ФЗУ були евакуйовані в різні місця країни. Вони сумлінно працювали на Перемогу, виконуючи державне замовлення. Так, училища №1 та №3 виготовляли корпуси авіабомб. У те лихоліття випускники училищ Херсонщини виявляли масовий героїзм як на трудовому фронті, так i на передовій. Леонід Леонідович Вінер, Іван Михайлович Бережний були удостоєні звання Герой Радянського Союзу, багатьох працівників профтехосвіти 1946 року нагородили медалями «За трудову доблесть у роки Великої Вітчизняної війни». Заняття в Херсонських ремісничих училищах та школах ФЗУ відновилися вже у 1944 році. Тоді ж для розбудови зруйнованого окупантами Херсона розширили та зміцнили матеріально-технічну базу училищ та викладацько-інженерний склад. Спеціально створюється ФЗУ №1 з шестимісячним терміном навчання – для підготовки будівельників. Випускники його одразу з головою поринали у роботу.

У квітні 1944 року створюється Херсонське обласне управління професійно-технічної освіти Міністерства народної освіти УРСР. Воно виконувало функцію обласного управління трудових резервів.

У тяжкі повоєнні роки для повноцінного харчування учнів усім училищам області виділяли земельні ділянки для ведення підсобного господарства.

У січні 1948 року створюється Головне управління ремісничих, залізничних училищ та шкіл ФЗУ УРСР. Haбip до навчальних закладів стає плановим. Учнями стають міська та сільська молодь, вихованці дитбудинків, батьки яких загинули на війні.

У 1950-х у системі профтехосвіти значного розвитку набуває спортивна та культурно-масова робота. У навчальних закладах масово створюються гуртки, спортивні секції, творчі колективи. У зв’язку з продовольчою кризою уряд бере курс на освоєння нових цілинних земель. Одразу ж посилилася матеріально-технічна база училищ сільськогосподарського профілю. Щороку до 200 учнів профтехосвіти Херсонщини брали участь в освоєнні неораних земель. Серед них учні Архангельського училища №24, Гаврилівського ПТУ №26, Червоноперекопського ПТУ №25 та інші. З’явилася нова мережа сільськогосподарських ПТНЗ.

На початку 60-х років заклади профтехосвіти поділяються на міські та сільські. Тоді ж при училищах почали створюватися учнівські бригади, які працювали i в промисловості, i в сільському господарстві, демонструючи, без перебільшення, трудовий героїзм i високу фахову майстерність. Особливо відзначились учні Архангельського ПТУ №24, які створювали комсомольсько-молодіжні механізовані загони i за свою працю були представлені до урядових нагород: Ф. Чуприна – ордена «Знак пошани», Л. Чайка, О. Прут – медалі «За трудову доблесть». Багато випускників профтехучилищ Херсонщини нагороджені медалями та орденами за трудові досягнення, а деякі з них стали Героями Соціалістичної праці.

У 1961 та 1962 роках Херсонщина разом з Кримом, Кіровоградською та Черкаською областями прийняла на навчання громадян Куби. Для цього спеціально було створено Новокаховський філіал Архангельського училища. За два роки тут було підготовлено 110 механізаторів-полеводів, 109 механізаторів-тваринників, 30 птахівників. Щороку на їх утримання виділялося 194,54 тис. карбованців. Гостей з острова Свободи забезпечили одягом та спецодягом. У ці ж роки наші інженери та викладачі ПТУ направлялися на роботу до Гвінейської республіки та республіку Малі, а в 1975 – до Монголії. У 1976-1977 роках 20 учнів та 5 викладачів ГПТУ №2 проходили виробничу практику в СПТУ iм. М.Борисова, що в болгарському місті Шумен. Співробітництво з болгарськими друзями продовжувалося i далі. Наші учні проходили виробничу практику на підприємствах цієї країни.

На момент святкування 30-річчя системи профтехосвіти (а проходило воно 2 жовтня 1970 року) в області було підготовлено понад 72 тисячі кваліфікованих робітників. Випускників готували 17 ПТУ з щорічною підготовкою семи тисяч учнів із 42 професій. Саме з цього року систему ПТО Херсонщини очолював талановитий організатор, господарник Володимир Пантелійович Мазунов. Він перебував на посаді 14 років – з 1970 по 1984 р. За цей період було збудовано: комплекс ПТУ у радгоспі «Червоний маяк»; Чаплинське СПТУ №23, комплекс СПТУ №13 та будівельне ПТУ №17 у Генічеську, комплекс СПТУ у селі Червоний Перекоп Каховського району, комплекси Орловського СПТУ №7 та №9 у селі Нова Олексіївка, навчальний корпус та гуртожиток Архангельського СПТУ №10, гуртожиток Гаврилівського СПТУ №12. А ще – ПТУ №№2, 4, 5, 18 у Херсоні, типові приміщення ПТУ №1 та №8.

З історії ДНЗ “Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну”

Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну утворилося в результаті об’єднання двох професійно-технічних навчальних закладів  професійно-технічного училища № 10 та Херсонського професійного ліцею сфери послуг.

Професійно – технічне училище № 10 було започатковане у 1967 році як навчально-виробничий комбінат Херсонського обласного управління побутового обслуговування населення. Кілька разів  заклад реорганізовувався і змінював назву.  З 27 жовтня 1972 року це – Херсонське професійно-технічне училище обласного побутового управління, а з 4 жовтня 1986 року – середнє професійно-технічне училище № 10.

Професійно-технічне училище № 18 було побудоване у 1977 році Херсонським бавовняним комбінатом для підготовки робітничих кадрів для текстильної промисловості на базі середньої освіти. У 1978 році згідно з рішенням Державного комітету з професійно-технічної освіти ПТУ-18 було перетворено в середнє професійно-технічне училище для підготовки кваліфікованих робітників із середньою освітою. У 2004 році навчальний заклад був реорганізований у  Херсонський професійний ліцей сфери послуг.

Творячи свою історію, навчальні заклади пройшли нелегкий шлях підготовки трудової молоді. За час свого існування вони  підготували  десятки тисяч кваліфікованих робітників для служби побуту міста та області.

У 2009 році, з метою оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів  Херсонської області, Наказом  МОН    України     № 591 від 30.06.2009 на базі професійно-технічного училища № 10 та  Херсонського професійного ліцею сфери послуг було створено новий державний навчальний заклад  третього атестаційного рівня  „Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну ”.