Завантаження ...
«Лютий, що триває роками»
Сьогоднішня виховна година в групі 95 (професія “Флорист”) Херсонського вищого професійного училища сервісу та дизайну розпочалась зі слів глибокої вдячності нашим Захисникам і Захисницям — усім, хто боронить Україну, хто віддав життя за нашу свободу, хто сьогодні стоїть на передовій, щоб ми могли навчатися, жити й мріяти. 24 лютого 2022 року стало днем, який змінив кожного з нас. Але разом із болем світ побачив і силу українців.
Незламність — це не відсутність страху. Це здатність діяти попри страх.
Незламність — це:
– волонтери, які з перших годин об’єдналися;
– медики, що працюють під обстрілами;
– учителі, які продовжили навчати онлайн з укриттів;
– митці, які замість мовчання обрали творчість як форму опору.
Українці довели: нас можна атакувати, але неможливо зламати.
Ми вистояли в перші дні, вистоюємо сьогодні й будемо вистоювати далі.
«Лютий, що триває роками»
Після 24 лютого з’явилася метафора — «лютий, що триває роками».
Це про відчуття зупиненого часу, коли один день розтягнувся на роки.
Про травму, яка не завершилась.
Про опір, який триває. Ця метафора втілилася в багатьох мистецьких проєктах.
Історія — це не лише дати й події.
Це досвід.
Це пам’ять.
Це відповідальність.
Якщо ми не будемо зберігати правду:
– її спробують переписати;
– її спробують применшити;
– її спробують забути.
Наш обов’язок — пам’ятати.
Розповідати молодшим.
Читати, дивитися, досліджувати.
Підтримувати українську культуру.
Бо культура — це теж фронт.
Ми не всі на передовій, але кожен має своє місце. Бути відповідальними в навчанні,
допомагати волонтерським ініціативам, підтримувати військових, говорити українською, не
втрачати віри.
Перемога — це не лише військовий результат.
Це збережена гідність, це єдність, це наша незламність.
Кожен із нас — частина великої історії.
І від кожного залежить, якою вона буде.
Тримаймося. Підтримуймо одне одного.
Вірмо в перемогу.
Залиште коментар
